gototopgototop
Особенности социального сопровождения семей с алкогольной зависимостью

Старков Д. Ю. Особливості соціального супроводу сімей з алкогольною залежністю / Старков Д. Ю., Іванов В. О., Забава С. М. // Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, том VII (екологічна психологія - соціальний вимір). - 2014. - в. 35. - с. 274-281.

На основе опыта взаимодействия структурных подразделений РЦСССДМ социально-психологической реабилитации алкозависимых и службы социальной поддержки семьи предложено методологическую парадигму, теоретическая модель и практические рекомендации по социальному сопровождению семей с алкогольной зависимостью. 



Русский перевод

Оригинальный украинский текст



ОСОБЕННОСТИ СОЦИАЛЬНОГО СОПРОВОЖДЕНИЯ СЕМЕЙ С АЛКОГОЛЬНОЙ ЗАВИСИМОСТЬЮ

Старков Денис Юрьевич, практический психолог, специалист по социальной работе, Днепровский РЦСССДМ, г. Киев

Иванов Владимир Алексеевич, медицинский психолог, специалист по социальной работе, мастер социальной работы, Днепровский РЦСССДМ, г. Киев

Забава Светлана Николаевна, главный специалист отдела социальной работы, мастер социальной работы, Днепровский РЦСССДМ, г. Киев

На сегодняшний день общее состояние проблемы алкогольной зависимости в стране [1-3] можно назвать кризисным. Это делает направление социальной работы с семьями, в которых присутствует алкогольная зависимость, одним из наиболее актуальных. В то же время, анализируя современное фактическое состояние системы социальной работы в Украине, можно констатировать, что у нас нет методологической основы, отсутствуют теоретические подходы, не хватает эффективных методик социальной работы с такими семьями. Как следствие, наличествует недостаток квалифицированных специалистов в этой области, а их работа в таких семьях часто сводится к «уговорам» зависимого бросить пить или пойти куда-то лечиться. Излишне говорить, что эффективность при этом является практически нулевой.

Вследствие низкой эффективности работы с семьями, в которых присутствует алкогольная зависимость, специалисты не желают работать с такой «бесперспективной проблемой» и: или «берут в работу» такие семьи, когда ситуация из-за злоупотребления алкоголя достигла уже кризисного состояния, или «игнорируют» присутствующую зависимость и работают с семьей по другим направлением проблематики. Эту картину отражают данные районных ЦСССДМ города Киева по количеству семей с проблемой алкогольной зависимости. Так, по состоянию на февраль 2014 г. среди всех районных центров максимальным показатель количества семей с алкогольной проблемой из общего количества семей, стоящих на учете СЖО, составлял всего 17%, что, конечно, никак не отражает фактической картины распространения злоупотребления алкоголя в таких семьях.

Авторы статьи предлагают методологическую парадигму и теоретическую основу социальной работы с алкозависимыми семьями. Также, пользуясь опытом тесного взаимодействия структурных подразделений Днепровского РЦСССДМ Центра амбулаторной социально-психологической реабилитации для алкозависимых «Сенс» и Службы социальной поддержки семьи, специалисты которой осуществляли социальное сопровождение некоторых клиентов центра реабилитации, предложены практические рекомендации для социального сопровождения семей с алкогольной зависимостью.

Алкогольную зависимость можно рассматривать как комплексную проблему, которая имеет биологические, психологические и социальные факторы (био-, психо-социальный подход).

Биологическим фактором являются необратимые нарушения некоторых нейромедиаторных механизмов головного мозга. Эти нарушения не позволяют контролировать дозу употребления алкоголя, но на другие сферы жизни человека, когда он находится в трезвом состоянии, никак не влияют. Поэтому, с биологической точки зрения, необходимой и достаточной условием лечения алкогольной зависимости является прекращение употребления алкоголя.

Психологический механизм образования алкогольной зависимости заключается в разрушении естественной регуляторной системы психики и замещение ее функций употреблением алкоголя. Зависимый человек, бросая пить, через некоторое время сталкивается с тяжелыми для нее психологическими проблемами, которые она не в состоянии преодолеть без употребления алкоголя. Его трезвая жизнь становится невыносимой и, как следствие, он рано или поздно возвращается к употреблению алкоголя. Поэтому, с психологической точки зрения, выздоровлением от алкогольной зависимости является реконструкция личности с восстановлением способности решать свои психологические проблемы в трезвом состоянии.

Так, специалисты центра реабилитации «Смысл», разработали собственную теоретическую концепцию психологического выздоровления от алкогольной зависимости: Интегративную личностно-ориентированную развивающую (ІООР) модель [4]. В этой модели выздоровление проходит через шесть фаз, на каждой из которых решаются специфические задачи.

Фаза 1. Принятие ответственности за выздоровление. Задача этой фазы в том, чтобы помочь зависимому: а) признать наличие проблем в своей жизни, связанных с употреблением алкоголя; б) признать невозможность контроля над употреблением алкоголя; в) признать наличие физиологических, психологических, социальных нарушений и личностных проблем; г) признать необходимость самостоятельной работы и профессиональной помощи; д) научиться воздерживаться от употребления алкоголя и освоить элементарные стратегии психической и социальной жизнедеятельности, направленные на поддержку трезвости.

Фаза 2. Остановка компульсии. Задача этой фазы: обучение альтернативным конструктивным способам (копингам) социального поведения, ситуационного планирования, эмоционального реагирования и мышления.

Фаза 3. Эмоциональная стабилизация. Главная задача этой фазы - проработка и контроль актуальных внутриличностных и социальных конфликтов, деструктивных психологических паттернов. Задачами этой фазы являются: развитие навыков управления своим внутренним состоянием, адаптивное общения с людьми вне системы поддержки трезвости, поиск и получение удовольствия трезвой жизнью.

Фаза 4. Социальная стабилизация. Цель этой фазы - осознание себя уникальной независимой личностью со своими собственными целями в жизни и осуществления этих целей (идентичность в теории Эриксона). Задачами этой фазы является выявление истоков психологических конфликтов, проработка детских проблем и т.д.

Фаза 5. Личностная идентификация. Целью этой фазы является осознание других людей и всего мира как независимых объектов со своими целями и стремлениями и построение взаимоотношений с ними, когда учитываются не только свои интересы, но и интересы других.

Фаза 6. Моральная стабилизация. Цель этой фазы - осознание смысла жизни, дальнейшее укрепление полноценных взаимоотношений с собой, окружением, миром и Богом на осмысленной основе.

Прохождение этих этапов выздоровления занимает 5-6 лет, из которых особенно кризисными и опасными для возврата к злоупотреблению алкоголя являются первые 2-3 года. Эффективное выздоровление на первых этапах может обеспечить профессиональные программы реабилитации для алкозависимых (амбулаторные и стационарные), в дальнейшем работа с психологом и в терапевтических группах, не специализированных на алкогольной проблематике (т.е. решаются психологические проблемы уже в отрыве от алкогольной).

Однако, как показывает практика, рассматривание зависимости только с этих двух сторон (психологической и биологической) является недостаточной.

В центре «Сенс» было проведено исследование взаимосвязи вероятности рецидива (полного возвращения к злоупотреблению алкоголя) от вида семейного окружения клиентов, которые прошли 3-х месячную программу реабилитации. Клиенты были сгруппированы по трем видам окружение: проживающих с родителями, проживающих с мужем или женой, относительно самостоятельные (живут только с детьми или самостоятельно). По типу ремиссии также было выделено три группы: полный рецидив (возврат к злоупотреблению алкоголя, которое было и до прохождения реабилитации), значительное снижение вреда (было не более 2-х срывов с дальнейшем возвратом к трезвой жизни), полная трезвость (полностью прекратили употребление алкоголя). Результаты исследования группы клиентов из 30 человек, окончивших 3-х месячную программу реабилитации в центре «Сенс» с июля 2011 по июнь 2013 (т.е. должны были бы иметь сроки трезвости от 1 до 3 лет на момент исследования в феврале 2014 при отсутствии рецидивов) приведены в таблице 1.

Таблица 1.

Зависимость типа ремиссии от вида окружения

Вид окружения

Тип ремиссии

Родители

13 клиентов; 43%

Супруги

6 клиентов; 20%

Самостоятельность

11 клиентов; 37%

Рецидив

14 клиентов; 47%

9 клиентов; 65%

3 клиентов; 21%

2 клиентов; 14 %

Уменьшение вреда

8 клиентов; 27%

3 клиентов; 38%

2 клиентов; 24%

3 клиентов; 38%

Непрерывная трезвость

8 клиентов; 27%

1 клиент; 13%

1 клиент; 12%

6 клиентов; 75%


Кроме того, оказалось, что из тех, кто проживал с родителями, полный рецидив был у 70% клиентов; кто проживал с мужем или женой рецидив был у 50%; из тех, кто имел относительную самостоятельность рецидив был в 20%. Следует также отметить, что родители тех 3 человек, которые приобрели трезвости с единичными алкогольными «срывами», посещали группы взаимопомощи для родственников алкоголиков (Ал-анон).

Была также исследована зависимость типа ремиссии от других факторов: гендерных, возрастных, типа акцентуации характера (по опроснику Леонгардо-Шмишека). Статистически значимых влияний этих факторов выявлено не было.

Из проведенного исследования можно сделать однозначный вывод о значительном влияние ближайшего социального окружения на и выздоровления от алкогольной зависимости. Так наличие близких связей увеличивают вероятность неудачи выздоровления (до 50% в случае наличия родителей в таком окружении). С другой стороны, прохождение лицами из ближайшего окружения зависимого соответствующих программ для родственников, значительно снижают вероятность неудачи. Кроме того, можно говорить, что именно фактор социального окружения является определяющим для становления ремиссии на длинных сроках (от года). Такие данные коррелируют с другими исследованиями проблемы влияния ближайшего окружения на зависимого [5].

То есть семья играет существенную роль как в происхождении, так и в поддержании зависимого поведения. Родственники зависимых часто имеют специфические психологические проблемы, в силу чего они нередко провоцируют срыв зависимого. Такие специфические психологические проблемы могут быть присущи родственнику зависимого изначально, так и появляться в случае длительного сохранения зависимого поведения одного из членов семьи. Комплекс этих специфических психологических проблем называют состоянием созависимости [5].

Негативное влияние созависимого на семейную систему может быть не менее разрушительным, чем влияние зависимого: созависимость одного из членов семьи: поддерживает зависимое поведение другого; созависимость формирует нездоровую эмоциональную атмосферу в семье; созависимая семья «забывает» про свои социальные, психологические и духовно-нравственные функции, бросая все усилия на бесполезную борьбу с зависимостью; созависимая семья является «хорошей» основой для формирования зависимости; в созависимой семье значительно нарушена воспитательная функция.

Поэтому работа с семьей, в который есть алкогольная зависимость, не сводится только к работе с самим зависимым, но и должна обязательно включать в себя и проработку проблем созависимости.

Если же в такой семье имеется ребенок, то он подвергается негативному воздействию с двух сторон: как со стороны зависимого, так и созависимого. Он может испытывать дискомфорт, стресс, пренебрежение со стороны взрослых, подвергаться насилию или жестокому обращению. Главной характеристикой такой семьи с проблемой зависимости (созависимости) является отсутствие адекватной любви к ребенку, заботы о нем, удовлетворения его нужд, защиты его прав и законных интересов. Проблемы зависимости-созависимости родителей негативным образом влияют на ребенка в течение всего процесса социализации. Это приводит к тому, что формируется личность с теми же самыми проблемами зависимости, созависимости и другими психологическими проблемами.

Работа с семьями с алкогольной зависимостью это комплекс социальных и психологических мероприятий, который обязательно включает в себя пять направлений: психологическая реабилитация зависимого, психологическая реабилитация созависимого, психологическая работа с детскими травмами, семейное консультирование и терапия (решение проблем взаимоотношений в семье как в системе), решения общих социальных вопросов семьи и отдельных ее членов. Отсутствие хотя бы одного из этих направлений значительно повышает вероятность отрицательного результата работы. Этот тезис можно определить как методологическую парадигму социальной работы с зависимыми семьями.

Учитывая теоретический подход ИЛОР модели, принимая во внимание опыт других исследователей в этой области и опираясь на собственный опыт, мы выделяем следующие шаги социальной работы с семьей с алкогольной зависимостью.

1. Дистанцирование. Члены семьи максимально психологически дистанцируются друг от друга и ограничивают взаимодействие.

2. Реабилитация. Члены семьи прорабатывают собственные проблемы зависимости и созависимости.

3. Сближение. Члены семьи учатся новым патернам взаимодействия друг с другом.

4. Реструктуризация семейного опыта. Члены семьи пересматривают свой семейный опыт, прощают обиды, освобождаются от накопленного негатива.

5. Гармонизация. Семья приходит к гармоничных взаимоотношениям.

6. Семейная ресоциализация. Просмотр места семьи как социальной ячейки в обществе, новые общесемейные социальные цели и социальные взаимоотношения.

Эти шаги соответствуют фазам индивидуального выздоровления в ИЛОР модели.

Наиболее приемлемой формой такой общей работы с алкозависимой семьей является социальное сопровождение [6]. Стратегия социального сопровождения семей с проблемами зависимости складывается из следующих составляющих:

1. Подготовка: предварительное знакомство со всеми имеющимися сведениями о семье, составление плана интервенции;

2. Налаживание доверительного контакта специалистов с членами семьи;

3. Выявление сущности семейных проблем и мотивационная работа по их решению;

4. Определение плана выхода семьи из тяжелой ситуации, выявление имеющихся ресурсов семьи, содержания необходимой помощи и поддержки со стороны специальных служб;

5. Реализация намеченного плана. Привлечение специалистов, способных помочь в решении проблем.

6. Патронаж семьи (может длиться от 2-3 до 5-6 лет). В ходе работы с семьей будут возникать новые проблемы, а решения многих «старых» проблем будет проходить поэтапно. Также могут возникать кризисы в работе, срывы, необходимость смены специалистов и т.д. Поэтому, обычно, шаги с 1 по 5 могут циклически повторяться с новым комплексом проблем, или со «старыми» проблемами.

Как особенности «стиля» социального сопровождения семей с алкогольной зависимостью, существенно отличающих его от социального сопровождения других типов семей, мы выделяем следующие:

Мотивационная составляющая. Члены семей с алкогольной зависимостью отличаются отрицанием своих проблем, высоким сопротивлением к работе, низкой мотивацией к изменениям. Поэтому мотивационная составляющая в работе с такими семьями является одной из определяющих. При этом важность мотивационной работы может не снижаться на протяжении почти всего времени сопровождения.

Психологическая направленность. По важности решения проблемы идут в следующем порядке: психологические проблемы каждого из членов (прежде всего проблемы зависимости и созависимости), проблемы семьи как семейной системы, социальные вопросы. Такое сопровождение можно назвать социально-психологическим, или даже психологически-социальным.

Тактический план. В работе с алкозависимой семьей трудно составить стратегический план действий, которого можно было бы поддерживаться достаточно долгое время. Это связано с тем, что часто проблемы, требующие решения, проявляются постепенно или мотивировать на их решения удается частично, у членов семей часто меняются цели и приоритеты, работа с такими семьями насыщена кризисами, которые требуют изменения приоритетов в работе. Поэтому социальное сопровождение скорее просто ориентировано на общую стратегию, а опирается на последовательность тактических планов, которые часто корректируются и полностью меняются.

Интегративная роль социального работника. Работа с алкогольной семьей является одной из наиболее сложных. Каждый из направлений работы проводит независимый специалист или даже организация (например, реабилитационный центр), со своей стратегией работы. Функция социального работника в этом случае заключается больше в интеграции работы всех этих направлений, чем в общем направлении или даже руководстве процессом.

Поэтому социальному работнику, который занимается семьями с алкогольной зависимостью, кроме общих, должны быть присущи следующие специфические навыки и особенности:

1. Знания по вопросам зависимости, созависимости и других сопутствующих проблем.

2. Навыки мотивационного консультирования.

3. Владение основами психокоррекционного и семейного консультирования.

4. Навыки выдерживание границ в работе и выхода из «игр».

5. Способность обрабатывать свой эмоциональный контрперенос.

6. Умение налаживания взаимодействия между различными субъектами работы.

На наш взгляд наиболее перспективной в развитии социальной работы с зависимыми семьями является создание соответствующих структур (амбулаторной реабилитации для зависимых, созависимых, поддерживающих групп, штата специализированных на такой работе специалистов по социальной работе и т.д.) в рамках районных ЦСССДМ.


1. Global Status Report on Alcohol and Health – WHO Library Cataloguing - in - Publication Data, 2011. – 286 p.
2. Social determinants of health and well-being among young people. Health Behaviour in School-aged Children (HBSC) study: international report from the 2009/2010 survey / [Edited by: Candace Currie , Cara Zanotti , Antony Morgan et al.] – Copenhagen, WHO Regional Office for Europe (Health Policy for Children and Adolescents, No. 6), 2012. – 254 p.
3. Global report: Sweden. WHO.Data range 1996-2005. [Електронний ресурс] Режим доступу :
http://www.who.int/substance_abuse/publications/global_alcohol_report/msbgsreur.pdf ].
4. Іванов В.О. Принципи роботи амбулаторної соціально-психологічної реабілітації осіб залежних від алкоголю: Науково-методичний посібник / В. О. Іванов, Ю. М. Безсмертний, Д. Ю. Старков. – К. : ПАТ «Віпол», 2013. — 128 с.
5. Москаленко В. Д. Созависимость при алкоголизме и наркомании (пособие для врачей, психологов и родственников больных). / В. Д. Москаленко. – М. : «Анахарсис», 2002. – 112 с.
6. Енциклопедія для фахівців соціальної сфери / За заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. – Київ, Сімферополь: Універсум, 2012. – 536 с.




ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО СУПРОВОДУ СІМЕЙ З АЛКОГОЛЬНОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ

Старков Денис Юрійович, практичний психолог, фахівець із соціальної роботи, Дніпровський РЦСССДМ, м. Київ

Іванов Владимир Олексійович, медичний психолог, фахівець із соціальної роботи, майстер соціальної роботи, Дніпровський РЦСССДМ, м. Київ

Забава Світлана Миколаївна, головний спеціаліст відділу соціальної роботи, майстер соціальної роботи, Дніпровський РЦСССДМ, м. Київ

На сьогодні загальний стан проблеми алкогольної залежності у країні [1-3] можна назвати кризовим. Це робить напрямок соціальної роботи з сім’ями, в яких присутня алкогольна залежність, одним з найбільш актуальних. В той же час, аналізуючи сучасний фактичний стан системи соціальної роботи в Україні, можна констатувати, що у нас немає методологічної основи, відсутні теоретичні підходи, бракує ефективних методик соціальної роботи з такими сім’ями. Як наслідок, маємо брак кваліфікованих спеціалістів в цій області, а їх робота в таких сім’ях часто зводиться до «уговорів» залежного кинути пити або піти кудись лікуватися. Зайве казати, що ефективність при цьому є практично нульовою.

Внаслідок низької ефективності роботи з сім’ями, в яких присутня алкогольна залежність, спеціалісти не бажають працювати з такою «безперспективною до вирішення проблемою» і або «беруть в роботу» такі сім’ї, коли ситуація із-за зловживання алкоголю досягла вже кризового стану, або «ігнорують» присутню залежність і працюють з сім’єю за іншим напрямком проблематики. Цю картину відображають данні районних ЦСССДМ міста Києва по кількості сімей з проблемою алкогольної залежності. Так, станом на лютий 2014 р. серед всіх районних центрів максимальним показник кількості сімей з алкогольною проблемою із загальної кількості сімей, що стоять на обліку СЖО, складав всього 17%, що, звичайно, ніяк не відображає фактичної картини розповсюдження зловживання алкоголю в таких сім’ях.

Автори статті пропонують методологічну парадигму та теоретичну основу соціальної роботи із алкозалежними сім’ями. Також, користуючись досвідом тісної взаємодії структурних підрозділів Дніпровського РЦСССДМ Центру амбулаторної соціально-психологічної реабілітації для алкозалежних «Сенс» та Служби соціальної підтримки сім’ї, спеціалісти якої здійснювали соціальних супровід деяких клієнтів центру реабілітації, запропоновано практичні рекомендації для соціального супроводу сімей з алкогольною залежністю.

Алкогольну залежність можна розглядати як комплексну проблему, яка має біологічні, психологічні та соціальні чинники (біо-, психо-, соціальний підхід).

Біологічним чинником є незворотні порушення деяких нейромедіаторних механізмів головного мозку. Ці порушення не дають змогу контролювати дозу вживання алкоголю, але на інші сфери життя людини, коли вона знаходиться в тверезому стані, ніяк не впливають. Тому, з біологічної точки зору, необхідної і достатньою умовою лікування алкогольної залежності є припинення вживання алкоголю.

Психологічний механізм утворення алкогольної залежності полягає у руйнуванні природної регуляторної системи психіки та заміщення іі функцій вживанням алкоголю. Залежна людина, кидаючи пити, через деякий час стикається з важкими для неї психологічними проблемами, які вона не в змозі подолати без вживання алкоголю. Її тверезе життя стає нестерпним і, як наслідок, вона рано чи пізно повертається до вживання алкоголю. Тому, з психологічної точки зору, видужанням від алкогольної залежності є реконструкція особистості з відновленням здатності вирішувати свої психологічні проблеми у тверезому стані.

Так, спеціалісти центру реабілітації «Сенс», розробили власну теоретичну концепцію психологічного одужання від алкогольної залежності: Інтегративну особистісно-орієнтовану розвиваючу (ІООР) модель [4]. В цій моделі одужання проходить через шість фаз, на кожній з яких розв’язуються специфічні задачі.

Фаза 1. Прийняття відповідальності за видужання. Завдання цієї фази в тому, щоб допомогти залежному: а) визнати наявність проблем у своєму житті, пов'язаних із вживанням алкоголю; б) визнати неможливість контролю над вживанням алкоголю; в) визнати наявність фізіологічних, психологічних, соціальних порушень і особистісних проблем; г) визнати необхідність самостійної роботи і професійної допомоги; д) навчитися утримуватись від вживання алкоголю та освоїти елементарні стратегії психічної і соціальної життєдіяльності, спрямовані на підтримку тверезості.

Фаза 2. Зупинка компульсії. Завдання цієї фази: навчання альтернативним конструктивним способам (копінгам) соціальної поведінки, ситуаційного планування, емоційного реагування і мислення.

Фаза 3. Емоційна стабілізація. Головне завдання цієї фази – опрацювання і контроль актуальних внутрішньоособистісних і соціальних конфліктів, деструктивних психологічних патернів. Завданнями цієї фази є: розвиток навичок управління своїм внутрішнім станом, адаптивне спілкування з людьми поза системою підтримки тверезості, пошук і здобуття задоволення тверезим життям.

Фаза 4. Соціальна стабілізація. Мета цієї фази – усвідомлення себе унікальною незалежною особистістю зі своїми власними цілями в житті і здійснення цих цілей (ідентичність в теорії Эріксона). Завданнями цієї фази є виявлення витоків психологічних конфліктів, опрацювання дитячих проблем і т.д.

Фаза 5. Особистісна ідентифікація. Метою цієї фази є усвідомлення інших людей та всього світу як незалежних об'єктів зі своїми цілями і прагненнями і побудова взаємовідносин з ними, коли враховуються не лише свої інтереси, але й інтереси інших.

Фаза 6. Моральна стабілізація. Мета цієї фази – усвідомлення сенсу життя, подальше зміцнення повноцінних взаємовідносин із собою, оточенням, світом і Богом на осмисленій основі.

Проходження цих етапів одужання займає 5-6 років, з яких особливо кризовими та небезпечними для повернення до зловживання алкоголю є перші 2-3 роки. Ефективне одужання на перших етапах може забезпечити професійні програми реабілітації для алкозалежних (амбулаторні та стаціонарні), у подальшому робота з психологом та у терапевтичних групах, що не спеціалізовані на алкогольній проблематиці (тобто вирішуються психологічні проблеми вже у відриві від алкогольної).

Однак, як показує практика, розглядання залежності тільки з цих двох сторін (психологічної та біологічної) є недостатньою.

У центрі «Сенс» було проведено дослідження взаємозв’язку вірогідності рецидиву (повного повернення до зловживання алкоголю) від виду сімейного оточення клієнтів, що пройшли 3-х місячну програму реабілітації. Клієнтів було згруповано по трьом видам оточення: що проживають з батьками, що проживають з чоловіком або дружиною, відносно самостійні (мешкають тільки з дітьми або самостійно). По типу ремісії також було виділено три групи: повний рецидив (повернення до зловживання алкоголю, яке було й до проходження реабілітації), значне зниження шкоди (було не більше 2-х зривів з подальшім поверненням до тверезого життя), повна тверезість (повністю припинили вживання алкоголю). Результати дослідження групи клієнтів з 30 осіб, що закінчили 3-х місячну програму реабілітації у центрі «Сенс» з липня 2011 по червень 2013 (тобто мали б мати терміни тверезості від 1 до 3 років на момент дослідження у лютому 2014) наведено у таблиці 1.

Таблиця 1.

Залежність типу ремісії від виду оточення

Вид оточення

Тип ремісії

Батьки

13 осіб; 43%

Подружжя

6 осіб; 20%

Самостійність

11 осіб; 37%

Рецидив

14 осіб; 47%

9 осіб; 65%

3 осіб; 21%

2 осіб; 14 %

Зниження шкоди

8 осіб; 27%

3 осіб; 38%

2 осіб; 24%

3 осіб; 38%

Неперервна тверезість

8 осіб; 27%

1 особа; 13%

1 особа; 12%

6 осіб; 75%


Крім того, виявилося, що з тих, хто проживав з батьками, повний рецидив був у 70% клієнтів; хто проживав з чоловіком або дружиною рецидив був у 50%; з тих, хто мав відносну самостійність рецидив був у 20%. Слід також зазначити, що батьки тих 3 осіб, що набули тверезості з одиничними алкогольними «зривами», відвідували групи взаємодопомоги для родичів алкоголіків (Ал-анон).

Було також досліджено залежність типу ремісії від інших факторів: гендерних, вікових, типу акцентуації характеру (за опитувальником Леонгардо-Шмишека). Статистично значущих впливів цих факторів виявлено не було.

З проведеного дослідження можна зробити однозначний висновок про значний вплив найближчого соціального оточення на та одужання від алкогольної залежності. Так наявність близьких зв’язків збільшують вірогідність невдачі одужання (до 50% у випадку наявності батьків у такому оточенні). З іншого боку, проходження особами з найближчого оточення залежного відповідних програм для родичів, значно знижують вірогідність невдачі. Крім того, можна казати, що саме фактор соціального оточення є визначальним для становлення ремісії на довгих строках (від року). Такі дані корелюють з іншими дослідженнями проблеми впливу найближчого оточення на залежного [5].

Тобто сім'я грає істотну роль як в походженні, так і в підтримці залежної поведінки. Родичі залежних часто мають специфічні психологічні проблеми, в силу чого вони нерідко провокують зрив залежного. Такі специфічні психологічні проблеми можуть як бути притаманні родичу залежного спочатку, так і з’являтися у разі тривалого збереження залежної поведінки одного з членів сім'ї.  Комплекс цих специфічних психологічних проблем називають станом співзалежності [5].

Негативний влив співзалежного на сімейну систему може бути не менш руйнівним, ніж вплив залежного: співзалежність одного з членів родини: підтримує залежну поведінку іншого; співзалежність формує нездорову емоційну атмосферу в сім'ї; співзалежна сім'я «забуває» про свої соціальні, психологічні та духовно-моральні функції, кидаючи всі зусилля на марну боротьбу з залежністю; співзалежна сім'я є «гарним» підґрунтям для формування залежності; у співзалежній сім'ї значно порушена виховна функція.

Тому робота з сім’єю, в який є алкогольна залежність, не зводиться тільки до роботи з самим залежним, але й повинна обов’язково включати в себе й опрацювання проблем співзалежності.

Якщо ж в такій сім'ї є дитина, то вона зазнає негативного впливу з двох сторін: як зі сторони залежного, так і співзалежного. Вона може зазнавати дискомфорту, стресу, зневаги з боку дорослих, піддаватися насильству або жорстокому поводженню. Головною характеристикою такої сім'ї з проблемою залежності (та співзалежності) є відсутність адекватної любові до дитини, турботи про неї, задоволення її потреб, захисту її прав і законних інтересів. Проблеми залежності-співзалежності батьків негативним чином впливають на дитину протягом всього процесу соціалізації. Це призводить до того, що формується особистість з тими ж самими проблемами залежності, співзалежності та іншими психологічними вадами.

Робота з сім’ями з алкогольною залежністю це є комплекс соціальних та психологічних заходів, що обов’язково включає в себе п’ять напрямків: психологічна реабілітація залежного, психологічна реабілітація співзалежного, психологічна робота з дитячими травмами, сімейне консультування та терапія (вирішення проблем взаємовідносин у сім’ї як у системі), вирішення загальних соціальних питань сім’ї та окремих її членів. Неохоплення хоча б одного з цих напрямків значно підвищує вірогідність негативного результату роботи. Цю тезу можна визначити як методологічну парадигму соціальної роботи з залежними сім’ями.

Враховуючи теоретичний підхід ІООР моделі, беручи до уваги досвід інших дослідників в цій області та спираючись на власний досвід, ми виділяємо наступні кроки соціальної роботи з сім’єю з алкогольною залежністю.

1. Дистанціювання. Члени родини максимально психологічно дистанціюються один від одного та обмежують взаємодію.
2. Реабілітація. Члени родини опрацьовують власні проблеми залежності та співзалежності.
3. Зближення. Члени родини вчаться новим патернам взаємодії один з одним.
4. Реструктуризація сімейного досвіду. Члени родини переглядають свій сімейний досвід, прощають образи, звільнюються від накопиченого негативу.
5. Гармонізація. Родина приходить до гармонійних взаємовідносин.
6. Сімейна ресоціалізація. Перегляд місця родини як соціальної комірки в суспільстві, нові загальносімейні соціальні цілі та соціальні взаємовідносини.

Ці кроки відповідають фазам індивідуального одужання в ІООР моделі.

Найбільш прийнятною формою такої загальної роботи з алкозалежною родиною є соціальний супровід [6]. Стратегія соціального супроводу сімей з проблемами залежності складається з наступних складових:

1. Підготовка: попереднє знайомство з усіма наявними відомостями про сім'ю, складання плану інтервенції;
2. Налагодження довірливого контакту спеціалістів із членами сім'ї;
3. Виявлення суті сімейних проблем та мотиваційна робота на їх вирішення;
4. Визначення плану виходу сім'ї з важкої ситуації, виявлення наявних ресурсів сім'ї, змісту необхідної допомоги і підтримки з боку спеціальних служб;
5. Реалізація наміченого плану. Залучення фахівців, здібних допомогти у вирішенні проблем.
6. Патронаж сім'ї (може тривати від 2-3 до 5-6 років). У ході роботи з сім’єю будуть виникати нові проблеми, а вирішення багатьох «старих» проблем буде проходити поетапно. Також можуть виникати кризи у роботі, зриви, необхідність зміни спеціалістів і т.д. Тому, зазвичай, кроки з 1 по 5 можуть циклічно повторюватись з новим комплексом проблем, або зі «старими» проблемами.

Як особливості «стилю» соціального супроводу сімей з алкогольною залежністю, що істотно відрізняють його від соціального супроводу інших типів сімей, ми виділяємо наступні:

Мотиваційна складова. Члени родин з алкогольною залежністю відрізняються запереченням своїх проблем, високим спротивом до роботи, низькою мотивацією до змін. Тому мотиваційна складова в роботі з такими сім’ями є одною з визначальних. При цьому важливість мотиваційної роботи може не знижуватися на протязі майже всього часу супроводу.

Психологічна спрямованість. По важливості вирішення проблеми йдуть у наступному порядку: психологічні проблеми кожного з членів (насамперед проблеми залежності та співзалежності), проблеми сім'ї як сімейної системи, соціальні питання. Такий супровід можна назвати соціально-психологічним, або навіть психологічно-соціальним.

Тактичний план. У роботі з алкозалежною сім'єю важко скласти стратегічний план дій, якого можна було б підтримуватися досить довгий час. Це пов’язано з тим, що часто проблеми, що потребують вирішення, проявляються поступово або мотивувати на їх вирішення вдається частково, у членів родин часто змінюються цілі і пріоритети, робота з такими сім’ями насинена кризами, які потребують зміни пріоритетів у роботі. Тому соціальний супровід скоріше просто орієнтовано на загальну стратегію, а спирається він на послідовність тактичних, що часто корегуються та повністю змінюються, планів.

Інтегративна роль соціального працівника. Робота з алкогольною сім’єю є однією за найбільш комплексних. Кожен з напрямків роботи проводить незалежний спеціаліст або навіть організація (наприклад, реабілітаційний центр), зі своєю стратегією роботи. Функція соціального працівника в цьому випадку полягає більше в інтеграції роботи всіх цих напрямків, ніж у загальному напрямленні чи навіть керівництві процесу.

Тому соціальному працівникові, що займається сім’ями за алкогольною залежністю, крім загальних, повинні бути притаманні наступні специфічні навички та особливості:

1. Знання по питанням залежності, співзалежності та інших супутніх.
2. Навички мотиваційного консультування.
3. Володіння основами психокорекційного та сімейного консультування.
4. Навички витримування границь у роботі та виходу з «ігор».
5. Здатність опрацьовувати свій емоційний контрперенос.
6. Вміння налагодження взаємодії між різники суб’єктами роботи.

На наш погляд найбільш перспективною у розвитку соціальної роботи з залежними сім’ями є створення відповідних структур (амбулаторної реабілітації для залежних, для співзалежних, підтримуючих груп, штату спеціалізованих на такій роботі фахівців із соціальної роботи і т.д.) в рамках районних ЦСССДМ.


1. Global Status Report on Alcohol and Health – WHO Library Cataloguing - in - Publication Data, 2011. – 286 p.
2. Social determinants of health and well-being among young people. Health Behaviour in School-aged Children (HBSC) study: international report from the 2009/2010 survey / [Edited by: Candace Currie , Cara Zanotti , Antony Morgan et al.] – Copenhagen, WHO Regional Office for Europe (Health Policy for Children and Adolescents, No. 6), 2012. – 254 p.
3. Global report: Sweden. WHO.Data range 1996-2005. [Електронний ресурс] Режим доступу :
http://www.who.int/substance_abuse/publications/global_alcohol_report/msbgsreur.pdf ].
4. Іванов В.О. Принципи роботи амбулаторної соціально-психологічної реабілітації осіб залежних від алкоголю: Науково-методичний посібник / В. О. Іванов, Ю. М. Безсмертний, Д. Ю. Старков. – К. : ПАТ «Віпол», 2013. — 128 с.
5. Москаленко В. Д. Созависимость при алкоголизме и наркомании (пособие для врачей, психологов и родственников больных). / В. Д. Москаленко. – М. : «Анахарсис», 2002. – 112 с.
6. Енциклопедія для фахівців соціальної сфери / За заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. – Київ, Сімферополь: Універсум, 2012. – 536 с.


НА ГЛАВНУЮ СТРАНИЦУ САЙТА
Центр психологического лечения алкоголизма "Сенс"

Центр психологического лечения алкоголизма

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

 

Вход на сайт



Яндекс.Метрика