gototopgototop
Организация групп взаимопомощи для зависимых в структуре центров социальных служб

Старков Д. Ю. Організація груп взаємодопомоги для залежних в структурі центрів соціальних служб / Старков Д. Ю. // "Междисциплінарні проблеми соціальної роботи: психологічні, соціологічні, правові аспекти". Матеріли третьої міжнародної науково-практичної конференції. – Київ: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2015. - с. 85-95.

Описываются принципы функционирования групп взаимопомощи. Анализируются возможные негативные групповые процессы. Предлагается опыт организации светских групп взаимопомощи.

Русский перевод

Оригинальный украинский вариант



Старков Денис Юрьевич, практический психолог, центр социально-психологической реабилитации «Сенс» (Днепровский РЦСССДМ, г. Киев)

ОРГАНИЗАЦИЯ ГРУПП ВЗАИМОПОМОЩИ ДЛЯ ЗАВИСИМЫХ В СТРУКТУРЕ ЦЕНТРОВ СОЦИАЛЬНЫХ СЛУЖБ

Группы взаимопомощи являются одной из ключевых компонент комплексных программ терапии зависимости, а в некоторых случаях единственным таким компонентом (содружества взаимопомощи). Группы взаимопомощи отличаются от групп, которые ведут профессионалы (терапевтические группы, тренинги и т.п.) отсутствием иерархичности: главный признак таких групп - отношения равный-равному. Такие группы организуются на собственном энтузиазме и желании людей помочь (и/или получить помощь) другим людям с похожей проблемой.

Как основные принципы организации таких групп можно выделить следующие: самоорганизация (группы собираются на собственном энтузиазме и не подчиняются другим организациям), самообеспечение (деятельность происходит благодаря собственным пожертвованиям), демократичность (нет иерархической системы власти, все вопросы решаются большинством голосов, все необходимые должности выборные), анонимность (нераспространение личностной информации), гомогенность (обычно такие группы ориентированы на решение одной проблемы), открытость и ротационность (на группу принимаются все люди с заявленной проблемой, свободное посещение групп и выход из них), волонтерская деятельность (необходимые административные и организационные функции выполняются на волонтерских принципах), непрофессиональность (четкое разделение между профессиональной помощью и самопомощью - к деятельности групп профессионалы не привлекаются, принцип помощи на основе собственного опыта, а не профессионального), информирование о деятельности (одной из основных задач группы есть распространение информации о ее деятельности для привлечения новых членов).

Можно выделить несколько факторов, которые вызывают целительный эффект групп взаимопомощи при зависимостях. Из действия этих факторов можно вывести также соответствующие рекомендации для использования помощи таких групп с большей эффективностью. Специалисту, который перенаправляет зависимого клиента к группам взаимопомощи, следует объяснить действие этих факторов и предоставить клиенту соответствующие советы к посещению таких групп.

  1. «Эффект психологического заражения«. Участник подсознательно интернализирует усредненное психологическое состояние группы (нормы, ценности, эмоциональное состояние и так далее), как говорят на таких группах «заряжается трезвостью». Эффект «заражения» тем более значим, чем большее время проведения на группе и чем более высокий «средний уровень психологической трезвости» группы подобного «уровеня» ее члена. Клиенту следует объяснить, что даже если на рациональном уровне кажется, что он ничего полезного на собрании не получает, все ровное есть позитивный подсознательный целелительный эффект. Практически выверенной рекомендацией является ежедневное посещение групп взаимопомощи в первые 3 месяца трезвости и посещения их с частотой от 3 до 5 групп в неделю в первой год трезвости.
  2. «Универсальность проблемы». Одним из негативных факторов, который препятствует выздоровлению от зависимости, является ощущение уникальности своей проблемы. Привлечение к коллективу людей с похожей проблемой позволяет снять это ощущение. Часто целительный эффект этого фактора блокирует осуждение и негативное отношение к опыту зависимости других людей (при этом, негативное отношение бывает тем больше, чем больше чужой опыт похож на собственный). Клиенту необходимо рекомендовать непредвзятое отношение и безусловное принятие к чужому опыту зависимости.
  3. «Внушение надежды». Еще одним фактором, который блокирует процесс выздоровления от зависимости, является состояние безнадежности, отсутствие веры в позитивный результат (эффект похож на эффект изученной беспомощности). Группа людей, которые уже решили похожую проблему, имеет обратный эффект внушения надежды на позитивное решение проблемы. Для усиления этого эффекта необходимо рекомендовать сосредоточиваться на позитивном опыте членов группы (кому удалось достичь трезвости), а не на негативном (например, «видеть только срывников», у которых не выходит достичь стабильной ремиссии).
  4. «Получение информации». На группах взаимопомощи зависимый может также получить информацию, которая помогает выздоровлению. Но, так как предоставление информации не является прямой задачей таких групп, то для ее получения рекомендуется активная позиция - предлагать волнующие темы, вне группы спрашивать людей с похожим опытом и так далее. Также необходимо рекомендовать непредвзятое отношение к такой информации и проверку на собственном опыте.
  5. «Приобщение». Эффект приобщения к коллективу дает возможность преодолеть чувство социальной отчужденности, почувствовать свою необходимость и причастность. Для увеличения силы этого эффекта можно рекомендовать участие в волонтерской деятельности в пределах группы.
  6. «Катарсис». Вербализация волнующих проблем перед другими принимающими людьми несет целительный эмоциональный эффект. Рекомендацией для применения этого эффекта являются эмоционально открытые (без масок) высказывания на группе о своих проблемах (на группах взаимопомощи АА есть поговорка, что «мы больные настолько, насколько невыговоренны»).

Первые четыре фактора более сильный эффект имеют на первых сроках трезвости, со временем их целительный эффект исчезает, а в некоторых случаях может происходить и негативный эффект. Фактор «Приобщения» может иметь еще и негативный эффект перенесения жизни в пространство групп, создается ощущение, что «настоящая жизнь» происходит только там. Фактор «Катарсиса» действенен на любых этапах трезвости, но опора только на него для преодоления эмоциональных трудностей может привести к прекращению развития внутренних механизмов эмоционального регулирования. Вообще группы взаимопомощи являются действенным средством формирования ремиссии, но они не помогают решить психологические проблемы (которые являются причинами и последствиями зависимости) и имеют лишь частичный социализирующий эффект. Поэтому, если зависимый пользуется лишь исключительно помощью групп то, с одной стороны, есть опасность формирования зависимости от них (с хотя и не такими выраженными, как при химической зависимости, но все же с явными десоциализирующими эффектами). С другой стороны, с техническим достижением ремиссии, зависимые не могут адаптироваться к трезвости, жалуются, что «не знают, для чего трезвость нужна», что приводит к рецидиву употребления. От этих негативных последствий можно избавиться, если после достижения стабильной ремиссии (от года и больше) начинать посещение терапевтических групп и/или работу с психологом-психотерапевтом.

Среди всего многообразия групп взаимопомощи можно выделить четыре их типа:

  1. «12- ти шаговые« группы (Анонимные Алкоголики, Анонимные Наркоманы и др.). Наиболее распространенное движение взаимопомощи в мире в целом и в Украине в частности. Является духовно-ориентированными, но при этом не придерживаются какой-то одной религиозной концепции, а ориентируются на духовный рост как таковой (с помощью программы «12 Шагов»), и толерантно относятся к агностическим и атеистическим взглядам. Эти группы являются одобренными разными религиозными концепциями (в том числе Православной и Католической церквями). Для негативно настроенных к духовно-ориентированным подходам клиентов следует объяснить, что принятие программы «12 Шагов» для посещения таких групп не является обязательным, и их можно посещать не расставаясь с материалистическими взглядами и принимая только опыт преодоления зависимости других членов группы.
  2. Религиозные группы. Такие группы есть почти в каждой религиозной концепции, но для привлечения к ним необходимо эту концепцию принять. Такие группы также являются достаточно распространенными на Украине, причем наибольшее их распространение наблюдается в разных протестантских религиозных концепциях. Минусами таких групп являются опасность попадания в секту и высокая вероятность формирования религиозной зависимости. Специалисту, который рекомендует такие группы, надо быть осторожным и желательно лично проверять деятельность религиозного общества, которое собирается рекомендовать клиенту, не доверяя рекламным проспектам.
  3. Группы взаимопомощи, ориентирующиеся на определенную психологическую программу «выздоровление» от зависимости (например, группы рационального выздоровления, ориентированные на РЭПТ Елиса).
  4. Светские группы взаимопомощи. Не ориентированные ни на одну психологическую или религиозную программу выздоровления от зависимости, работают лишь по принципу обмена собственным опытом преодоления зависимости.

Ориентированы на психологические программы и светские группы взаимопомощи является достаточно распространенными в мире, но о существовании таких групп на Украине информации нет. Поэтому группами выбора для рекомендации зависимому клиенту являются «12-ые шаговые» группы (Анонимные Алкоголики, Анонимные Наркоманы и др.). Эти группы являются наиболее распространенными, имеют свою литературу и программу помощи, опираются на большой накопленный опыт выздоровления от зависимости, контакты этих групп, информацию о них и литературу этого движения легко найти в интернете. Но с другой стороны, эти группы, на взгляд автора, имеет и ряд недостатков, о которых необходимо отметить.

Во-первых, несмотря на декларацию этим движением своей не религиозной, а духовной основы, по факту «12 Шагов» являются новой религиозной концепцией с высоким уровнем синкретизма и дифузиацией понятия Бога. При этом хранятся все необходимые для определения религии атрибуты: собственная богословская система (философия «12 Шагов»), мистические обряды, церковные собрания (какими и является по существу группы взаимопомощи), собственная аскетическая практика, организационная система. Если стать на внерелигиозную позицию, то, с одной стороны, с этой точки зрения «12-ти Шаговые» группы являются ничем не худшим, а скорее, лучшим выбором в сравнении с группами любой другой религиозной концепции. С другой стороны, этим группам остаются присущи все минусы (хотя в намного менее выраженной форме), присущие религиозному подходу: довольно низкая эффективность для материалистически настроенных клиентов, опасность формирования религиозной зависимости, опасность «сектанизации» группы и т.д.

Во-вторых, в результате спонтанной социальной динамики могут развиваться регрессивные групповые процессы. Такие процессы на примере терапевтических сообществ в психиатрических больницах впервые были описано Кернбергом [2]. На основе пятилетнего опыта наблюдения за группами АА, и сопоставление этого опыта с процессами, описанными Кернбергом, автор может выделить следующие такие антитерапевтические процессы.

  1. Развитие диктатуры группы, основанной на принципах примитивной моральности, декларируемой как духовные принципы. При этом происходит моральная примитивизация одних членов группы и отторжения других членов, которые не разделяют эти моральные принципы.
  2. Создание условий для возникновения деструктивных лидеров с нарциссическими, параноидными и асоциальными психопатичными чертами характера. Такие деструктивные лидеры разрушают целительную работу группы и приводят к расколу и конфликтам.
  3. Идеализация группы - магическое ожидание от целительного эффекта группы (или программы «12 Шаги») с обесцениванием собственной ответственности (так называемое препоручение своей воли силе, более могущественной) и других форм помощи (например, психологической). Кроме того, создание идеализирующего отношения к группе препятствует процессам социализации (а нередко, ведет и к десоциализации) за пределами группы. Нередко происходит расщепление и противостояние между «Нами» (теми, кто относится к «12-ти Шаговому» сообществу и его идеологии) и «ними» (теми, кто не разделяет «12-ти Шаговый» подход, другими направлениями помощи зависимым, кто не имеет зависимости, другим миром). При этом часто происходит реактивная инверсия: «это весь другой мир болен, а не Мы».
  4. Развитие потребности в формализации работы и отторжения эмоциональных проявлений. Такие групповые процессы могут приводить к умалчиванию своих проблем и обсуждению только «успешной работы по программе». Так на некоторых группах АА в Киеве даже на уровне правил запрещено высказываться о своих жизненных и эмоциональных проблемах, а можно лишь обсуждать работу по программе «12 Шагов».

Эти и другие регрессивные групповые процессы ведут к значительному снижению целительного эффекта группы, отторжению значительного количества ее членов, активизации индивидуальных психопатологических процессов, невротизации и психопатизации личности.

Желание избавиться негативных групповых процессов, которые происходят в группах взаимопомощи, но при этом сохранить свойственный только им терапевтический эффект, привело к идее создания «мягкоконтролированных» групп взаимопомощи. Идея заключается в создании группы, которая напрямую подчиняется и контролируется профессиональной терапевтической структурой (центром социальных служб, психиатрической больницей, реабилитационным центром), но этот контроль осуществляется мягко и ненавязчиво, и заключается больше в мониторинге за групповыми процессами и редких необходимых вмешательствах. В целом процесс такого контроля может осуществляться благодаря подбору ведущего группы и супервизии его работы (которая происходит на волонтерских основах). В редких случаях профессионалы могут присутствовать на собраниях группы с целями мониторинга ее работы. Привлечение на группу происходит после консультации со специалистом. Также, личность, которая вносит деструктивный вклад в групповые процессы, который может привести к уходу других членов, и когда на это невозможно повлиять другими средствами, может быть исключена из группы. То есть основными средствами контроля работы такой группы являются: подбор ведущего (из людей с проблемой зависимости, желающих заниматься такой волонтерской деятельностью) с необходимыми качествами, супервизия работы ведущего, мониторинг групповых процессов, привлечения людей на группу через консультацию специалиста, возможность отчисления из группы. В остальном специалисты не вмешиваются в работу группы и ее групповые процессы. Таким образом, с одной стороны, возможно избавиться от антитерапевтических групповых процессов, которые происходят благодаря спонтанной неконтролируемой групповой динамике, с другой стороны сохранить все терапевтические эффекты группы именно взаимопомощи (не сводя такую группу к терапевтической, работой которой напрямую руководит профессионал).

Такая идея была воплощена на практике в работе центра амбулаторной социальнопсихологической реабилитации для алкозависимых «Сенс» [1] http://www.sensecenter.com.ua/ (функционирующий в структуре Днепровского в городе Киеве центра социальных служб для семьи, детей и молодежи) и осенью в 2013 году была организована основанная на предложенных принципах группа взаимопомощи по светскому типу (в основе которой не заложена идеология ни одной программы выздоровления от зависимости) для алкозависимых. Волонтерская деятельность по ведению собраний предлагалась клиентам, которые прошли реабилитацию, имели срок трезвости не менее одного года, имели соответствующие качества для ведения группы и желали в дальнейшем учиться в направлении психологии или социальной работы. Собрания проходили раз в неделю в выходной от реабилитации день. Деятельность группы не рекламировалась и основной фокусный контингент были клиенты реабилитации.

Преамбула ведущего и правила группы:

«Здравствуйте! Приветствую вас на группе взаимопомощи людей, имеющих опыт злоупотребления алкоголем. На этой группе вы имеете возможность проговорить волнующие вас вопросы, получить помощь, услышать чужой жизненный опыт, оказать поддержку другим членам группы.

На нашей группе тема алкоголя не является центральной, поэтому мы не придерживаются каких либо определенных взглядов ни на проблему злоупотребления алкоголем, ни на способы её решения, хотя помним, что нас объединило тут именно это.

Основными принципами нашей группы являются: принятие всех членов группы с различными точками зрения и различным личным опытом, уважение друг друга и чужого мнения, поддержка друг друга.

Правила проведения на группе:

1.         Правило конфиденциальности – просим вас не выносить услышанных на группе сведений об участниках, их высказываниях и проблемах за пределы группы.

2.         Говорите о себе от своего имени (употребляя местоимение «Я»), не говорите о себе во втором или в третьем лице (не употреблять местоимение «мы», «ты»).

3.         В своих высказываниях просим акцентироваться на себе, на своих чувствах, мыслях, поступках, и меньше на обстоятельствах их вызвавших.

4.         Просим вас делиться вашим конкретным пережитым жизненным опытом, а не знаниями, взглядами, предположениями и т.д.

5.         Просим вас не пропагандировать ваш личный способ избавления от проблем, а просто  рассказывать, о ваших переживаниях и о том, что вы конкретно применяли для решения этих проблем в своей жизни.

6.         На нашей группе не приветствуется  обратная связь в любой форме, возможен лишь эмоциональный (что я чувствую по поводу высказывания других) или ассоциативный (что мне вспомнилось из собственной жизни) отклик.

7.         На группе просим ограничивать высказывания по политическим, религиозным, национальным, половым и другим подобным вопросам.

8.         Главным на группе является ведущий, его решения во время прохождения группы не обсуждаются. Вы можете высказать свои взгляды и предложения ведущему после группы или обсудить возникшие проблемы с представителями социальной службы (с психологами – консультантами по химическим зависимостям).

Группа проводится в два этапа. На первом кругу вы можете поделиться волнующими вас вопросами. Затем выбирается тема собрания и проводится ее обсуждение. Собрание длится до 19:30.

Сейчас мы начинаем первый круг. Прошу вас по кругу представиться, по желанию озвучить свой срок трезвости и поделиться тем, что вас на сегодняшний день волнует (это могут быть различные личные переживания, социальные проблемы, проблемы во взаимоотношениях и другое, чем вы желаете поделиться и в чем получить поддержку).

2-й круг. Выбираем тему группы. Если не будет других предложений, я предлагаю тему ........ Прошу желающих высказываться.

Если высказывания по теме закончились: если нет больше желающих высказаться, предлагаю обсудить новую тему.

За 5 – 10 мин. до конца. Наша группа подходит к концу. Прошу по кругу поделиться своими впечатлениями, чувствами, итогами от группы.

В конце: давайте поблагодарим друг друга за группу. Аплодисменты.

Кроме светской группы взаимопомощи процесс реабилитации включал у себя также посещение групп АА, поэтому была возможность провести сравнение эффективности работы этих двух типов групп взаимопомощи, что делалось несколькими способами. Во-первых, клиентам, которые заканчивали реабилитацию, предлагалось провести ранжированную оценку занятий мероприятий реабилитации по их полезности, в том числе АА и светской группы взаимопомощи. Статистическая обработка данных по 20 клиентам с помощью метода Стьюдента показала, что клиенты статистически значимо (p=0,05) выше оценивали полезность группы взаимопомощи, чем группы АА. Во-вторых, проводилась оценка процента выбора посещения мероприятий АА и светской группы взаимопомощи. Клиентам реабилитации на выбор предлагалось обязательное посещение или светской группы взаимопомощи, или группы АА в выходные дни (одна из этих групп проходила по субботам, другая по воскресеньям). Приблизительно 75% клиентов выбирали посещения светской группы взаимопомощи. В-третьих, оценивалось субъективное принятие этих двух групп. Так группа АА вызывала разные негативные отзывы у 80% клиентов, в то время как светская группа взаимопомощи таких отзывы почти не вызывала. То есть по результатам анализа работы этих двух типов групп взаимопомощи можно сделать вывод, что форма «мягкоконтролированной» светской группы взаимопомощи по крайней мере не хуже, чем группа АА, и группы по такому типу могут быть использованы как альтернативные.

Опыт организации светских групп взаимопомощи может быть использован в центрах социально-психологических служб с использованием минимума ресурсов (необходимо только помещение и специалист-супервизор, который может быть привлеченным). Кроме того, этот опыт может быть использован кроме зависимостей в организации групп для других фокусных проблем: участников боевых действий, потерпевших от насилия, людей с проблемой потери и переживания горя и так далее

Литература

  1. Іванов В.О. Принципи роботи амбулаторної соціально-психологічної реабілітації осіб залежних від алкоголю: Науково-методичний посібник / В. О. Іванов, Ю. М. Безсмертний, Д. Ю. Старков. – К. : ПАТ «Віпол», 2013. — 128 с.
  2. Кернберг Отто Ф. Тяжелые личностные расстройства / Отто Ф. Кернберг. – М. : Независимая фирма «Класс», 2000. – 298 с.

Старков Денис Юрійович, практичний психолог, центр соціально-психологічної реабілітаці алкозалежних «Сенс» (Дніпровський РЦСССДМ), м. Київ

ОРГАНІЗАЦІЯ ГРУП ВЗАЄМОДОПОМОГИ ДЛЯ ЗАЛЕЖНИХ В СТРУКТУРІ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ

Групи взаємодопомоги є однією з ключових компонент комплексних програм терапії залежності, а в деяких випадках єдиним таким компонентом (співтовариства взаємодопомоги). Групи взаємодопомоги відрізняються від груп, що ведуть професіонали (терапевтичні групи, тренінги і т.п.) відсутністю ієрархічності: головна ознака таких груп – відносини рівний-рівному. Такі групи організуються на власному ентузіазмі та бажанні людей допомогти (та/або отримати допомогу) іншим людям зі схожою проблемою.

Як основні принципи організації таких груп можна виділити наступні: самоорганізація (групи збираються на власному ентузіазмі та не підкоряються іншим організаціям), самозабезпечення (діяльність відбувається завдяки власним пожертвам), демократичність (немає ієрархічної системи влади, всі питання вирішуються більшістю голосів, всі необхідні посади виборні), анонімність (нерозповсюдження особистісної інформації), гомогенність (зазвичай такі групи орієнтовані на вирішення однієї проблеми), відкритість та ротаційність (на групу приймаються всі люди із заявленою проблемою, вільне відвідування груп та вихід з них), волонтерська діяльність (необхідні адміністративні та організаційні функції виконуються на волонтерських засадах), непрофесійність (чітке розділення між професійною допомогою та самодопомогою – до діяльності груп професіонали не залучаються, принцип допомоги на основі власного досвіду, а не професійного), інформування про діяльність (однією з основних задач групи є розповсюдження інформації про її діяльність для залучення нових членів).

Можна виділити декілька факторів, що викликають цілющій ефект груп взаємодопомоги при залежностях. З дії цих факторів можна вивести також відповідні рекомендації до користування допомогою таких груп з більшим ефектом. Спеціалісту, що перенаправляє залежного клієнта до груп взаємодопомоги, слід пояснити дію цих факторів та надати клієнтові відповідні поради до відвідування таких груп.

  1. «Ефект психологічного зараження». Учасник підсвідомо інтерналізує усереднений психологічний стан групи (норми, цінності, емоційний стан і т.д.), як кажуть на таких групах «заряджається тверезістю». Ефект «зараження» тим більший, чим більший час проведення на групі та чим вищий «середній рівень психологічної тверезості» групи за «рівень» її члена. Клієнтові слід пояснити, що навіть якщо на раціональному рівні здається, що він нічого корисного на зібранні не отримав, все рівне є позитивний підсвідомий цілющій ефект. Практично виверненою рекомендацію є щоденне відвідування груп взаємодопомоги у перші 3 місяця тверезості та відвідування їх з частотою від 3 до 5 груп у тиждень у першій рік тверезості.
  2. «Універсальність проблеми». Одним з негативних факторів, що перешкоджає одужанню від залежності, є відчуття унікальності своєї проблеми. Залучення до колективу людей зі схожою проблемою дозволяє зняти це відчуття. Часто цілющій ефект цього фактору блокує осудження та негативне ставлення до негативного досвіду залежності інших людей (при цьому, негативне ставлення буває тим більше, чим більше чужий негативний досвід схожий на власний). Клієнту необхідно рекомендувати неупереджене ставлення та безумовне прийняття до чужого негативного досвіду залежності.
  3. «Навіювання надії». Ще одним фактором, що блокує процес одужання від залежності, є стан безнадії, відсутність віри у позитивний результат (ефект схожий на ефект вивченої безпорадності). Група людей, що вже вирішили схожу проблему, має зворотний ефект навіювання надії на позитивне вирішення проблеми. Для підсилення цього ефекту необхідно рекомендувати зосереджуватись на позитивному досвіді членів групи (кому вдалося досягти тверезості), а не на негативному (наприклад, «бачити тільки зривників», у яких не виходить досягти стабільної ремісії).
  4. «Отримання інформації». На групах взаємодопомоги залежний може також отримати інформацію, що допомагають одужанню. Але, так як надання інформаціє не є прямою задачею таких груп, то для отримання необхідної інформації рекомендована активна позиція – запропоновувати хвилюючи теми, поза групою запитувати людей зі схожим досвідом і т.д. Також необхідно рекомендувати неупереджене ставлення та перевірку на власному досвіді.
  5. «Залучення». Ефект залучення до колективу дає змогу подолати почуття соціальної депривації, відчути свою необхідність та причетність. Для збільшення сили цього ефекту можна рекомендувати залучатися до волонтерської діяльності в межах групи.
  6. «Катарсис». Вербалізація хвилюючих проблем перед іншими приймаючими людьми завдає цілющого емоційного ефекту. Рекомендацією для застосування цього ефекту є емоційно відкриті (без масок) висловлювання на групі про свої проблеми (на групах взаємодопомоги АА є приказка, що «ми хворі настільки, наскільки невисловлені»).

Найбільший ефект перші чотири фактори мають на перших термінах тверезості, з часом їх цілющий ефект зникає, а в деяких випадках може мати і негативний ефект. Фактор «Залучення» може мати ще й негативний ефект перенесення життя в простір груп, створюється відчуття, що «справжнє життя» відбувається тільки там. Фактор «Катарсису» дієвий на будь-яких етапах тверезості, але опора тільки на нього для подолання емоційних труднощів може призвести до припинення розвитку внутрішніх механізмів емоційного регулювання. Взагалі групи взаємодопомоги є дієвим засобом формування ремісії, але вони не допомагають вирішити психологічні проблеми (що є причинами та наслідками залежності) і мають лише частковий соціалізуючий ефект. Тому, якщо залежний користується лише виключно допомогою груп то, з одного боку, є небезпека формування залежності від них (з, хоча і не такими вираженими, як при хімічній залежності, але все ж таки з явними десоціалізуючими ефектами). З іншого боку, з технічним досягненням ремісії, залежні не можуть адаптуватися до неї, скаржаться, що «не знають, для чого тверезість потрібна», що призводить до рецидиву вживання. Цих негативних наслідків можна позбутися, якщо після досягнення стабільної ремісії (від року та більше) починати відвідування терапевтичних груп та/або роботу з психологом-психотерапевтом.

Серед всього різноманіття груп взаємодопомоги можна виділити чотири їх типу:

  1. «12-ті крокові» групи (Анонімні Алкоголіки, Анонімні Наркомани та ін.). Найбільш поширений рух взаємодопомоги у світі загалом та у Україні зокрема. Є духовно-орієнтованими, але при цьому не притримуються якоїсь однієї релігійної концепції, а наполягають на духовному рості як такому (за допомогою програми «12 Кроків»), та толерантно відносяться до агностичних та атеїстичних поглядів. Ці групи є схваленими різними релігійними концепціями (в тому числі Православною та Католицькою церквами). Для негативно настроєних до духовно-орієнтованих підходів клієнтів слід пояснити, що прийняття програми «12 Кроків» для відвідування таких груп не є обов’язковим, та їх можна відвідувати не розстаючись з матеріалістичними поглядами та приймаючи тільки досвід подолання залежності інших членів групи.
  2. Релігійні групи. Такі групи є майже в кожній релігійній концепції, але для залучення до них необхідно цю концепцію прийняти. Такі групи також є досить поширеними на Україні, при чому найбільше їх поширення є у різних протестантських релігійних концепціях. Мінусами таких груп є небезпека попадання у секту та висока вірогідність формування релігійної залежності. Спеціалістові, що рекомендує такі груп, треба бути обережним та бажано особисто перевіряти діяльність релігійної громади, яку збирається рекомендувати клієнтові, не довіряючи рекламним проспектам.
  3. Групи взаємодопомоги, що орієнтовану на певну психологічну програму «одужання» від залежності (наприклад, групи раціонального одужання, що орієнтовано на РЕПТ Еліса).
  4. Світські групи взаємодопомоги. Не орієнтовані на жодну психологічну або релігійну програму одужання від залежності, працюють лише за принципом обміну власним досвідом подолання залежності.

Орієнтовані на психологічні програми та світські групи взаємодопомоги є досить поширеними у світі, але про існування таких груп на Україні інформації немає. Тому групами вибору для рекомендації залежному клієнту є «12-ті крокові» групи (Анонімні Алкоголіки, Анонімні Наркомани та ін.). Ці групи є найбільш поширеними, мають свою літературу та програму допомоги, спираються на великий накопичений досвід одужання від залежності, контакти цих груп, інформацію про них та літературу цього руху легко знайти в інтернеті. Але з іншого боку, ці групи, на погляд автора, мають і ряд недоліків, про яки необхідно зазначити.

По перше, не дивлячись на декларацію цим рухом своєї не релігійної, а духовної основи, по факту «12 Кроків» є новою релігійною концепцію з високим рівнем синкретизму та дифузіацією поняття бога. При цьому зберігаються всі необхідні для визначення релігії атрибути: власна богословська система (філософія «12 Кроків»), містичні обряди, церковні зібрання (якими і є по суті групи взаємодопомоги), власна аскетична практика, організаційна система. Якщо стати на позарелігійну позицією, то, з одного боку, з цього погляду «12-ті Крокові» групи є нічим не гіршим, а скоріше, кращим вибором за групи будь якої іншої релігійної концепції. З іншого боку, цим групам залишаються притаманні всі мінуси (хоча в набагато менш вираженій формі), притаманні релігійному підходу: край низька ефективність для матеріалістично налаштованих клієнтів, небезпека формування релігійної залежності, небезпека «сектанізації» групи і т.д.

По-друге, внаслідок спонтанної соціальної динаміки можуть розвиватися регресивні групові процеси. Такі процеси на прикладі терапевтичних спільнот у психіатричних лікарнях вперше було описано Кернбергом [2]. На основі п’ятирічного досвіду спостереження за групами АА, та співставлення цього досвіду із процесами, що описано Кернбергом, автор може виділити наступні такі антитерапевтичні процеси.

  1. Розвинення диктатури групи, що засновано на принципах примітивної моральності, яка декларується як духовні принципи. При цьому відбувається моральна примітивізація одних членів групи та відторгнення інших членів, що не поділяють ці моральні принципи.
  2. Створення умов для виникнення деструктивних лідерів з нарцисичними, параноїдними та асоціальними психопатичними рисами. Такі деструктивні лідери спростовують цілющу роботу групи, призводять до розколу та конфліктів.
  3. Ідеалізація групи – магічне очікування від цілющого ефекту групи (та програми «12 Кроків») зі знеціненням власної відповідальності (так зване перепоручення своєї волі силі, більш могутній) та інших форм допомоги (наприклад, психологічної). Крім того створення ідеалізованого відношення до групи перешкоджає процесам соціалізації (а нерідко, веде і до десоціалізації) за межами групи. Нерідко відбувається розчеплення та протистояння між Нами (тими, хто належить до «12-ті Крокової» спільноти та її ідеології) та Ними (тими, хто не розділяє «12-ті Кроковий» підхід, іншими напрямками допомоги залежним, хто не має залежності, іншим світом). При цьому часто відбувається реактивна інверсія: «це весь інший світ хворий, а не Ми».
  4. Розвинення потреби в формалізації роботи та відторгнення емоційних проявів. Такі групові процеси можуть призводити до замовчування свої проблем та обговорювати тільки «успішної роботи по програмі». Так на деяких групах АА у Києві навіть на рівні правил заборонено висловлюватися о своїх життєвих та емоційних проблемах, а можна лише обговорювати роботу по програмі «12 Кроків».

Ці та інші регресивні групові процеси ведуть до значного зниження цілющого ефекту групи, відторгнення значної кількості її членів, активізації індивідуальних психопатологічних процесів, невротизації та психопатизації особистості.

Бажання позбавитися негативних групових процесів, що відбуваються у групах взаємодопомоги, але при цьому зберегти властивий тільки їм терапевтичний ефект, призвело до ідеї створення «м’якоконтрольованих» груп взаємодопомоги. Ідея полягає в створенні групи, що напряму підкоряється та контролюється професійною терапевтичною структурою (центром соціальних служб, психіатричною лікарнею, реабілітаційним центром), але цей контроль здійснюється м’яко та ненав’язливо, та полягає більше в моніторингу за груповими процесами та рідких необхідних втручаннях. Загалом процес такого контролю може здійснюватися завдяки підбору ведучого групи та супервізії його роботи (що відбувається на волонтерських засадах). В рідких випадках професіонали можуть бути присутніми на зібраннях групи з цілями моніторингу її роботи. Залучення на групу відбувається після консультації зі спеціалістом. Також, людина що вносить деструктивний внесок у групові процеси, що може призвести до уходу інших членів групи, та коли на це неможливо вплинути іншими засобами, може бути виключена з групи. Тобто основними засобами контролю роботи такої групи є: підбір ведучого (з людей з проблемою залежності що бажає займатися такою волонтерською діяльністю) з необхідними якостями, супервізія роботи ведучого, моніторинг групових процесів, залучення на групу через консультацію спеціаліста, можливість відрахування з групи. У іншому спеціалісти не вмішуються у роботу групи та її групові процеси. У такий засіб, з одного боку, можливо позбавитися антитерапевтичних групових процесів, що відбуваються завдяки спонтанній неконтрольованій динаміці, з іншого зберегти всі терапевтичні ефекти групи саме взаємодопомоги (не зводячи таку групу до терапевтичною, роботою якої напряму керує професіонал).

Таку ідею було втілено на практиці в роботі центру амбулаторної соціально-психологічної реабілітації для алкозалежних «Сенс» [1] (що функціонує в структурі Дніпровського в місті Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді), та восени 2013 року було організовано групу взаємодопомоги за світським типом (в основі якої не закладено ідеології жодної програми одужання від залежності) для алкозалежних, основану на запропонованих принципах. Волонтерська діяльність по веденню зібрань пропонувалися клієнтам, що пройшли реабілітацію, мали термін тверезості не менше одного року, мали відповідні якості для ведення групи та бажали надалі навчатися у напрямку психології або соціальної роботи. Зібрання проходили раз у тиждень у вихідний від реабілітації день. Діяльність групи не рекламувалася і основний фокусний контингент були клієнти реабілітації.

Преамбула ведучого та правила групи:

«Добридень! Вітаю вас на групі взаємодопомоги людей, що мають досвід зловживання алкоголем. На цій групі ви маєте можливість висказати питання, що хвилюють вас, отримати допомогу, почути чужий життєвий досвід, надати підтримку іншим членам групи. На нашій групі тема алкоголю не є центральною, тому ми не дотримуються якихось певних поглядів ні на проблему зловживання алкоголем, ні на способи її рішення, хоча пам'ятаємо, що нас об'єднало тут саме це. Основними принципами нашої групи є: прийняття усіх членів групи з різними точками зору і різним особистим досвідом, повага один одного і чужої думки, підтримка один одного.

Правила поведінки на групі:

  1. Правило конфіденційності - просимо вас не виносити почутих на групі відомостей про учасників, їх висловлювання і проблеми за межі групи.
  2. Говоріть про себе від свого імені (вживаючи займенник «Я»), не кажіть про себе в другій або в третій особі (не вживати займенник «ми», «ти»).
  3. У своїх висловлюваннях просимо акцентуватися на собі, на своїх почуттях, думках, вчинках, і менше на обставинах їх, що викликали.
  4. Просимо вас ділитися вашим конкретним пережитим життєвим досвідом, а не знаннями, поглядами, припущеннями і так далі.
  5. Просимо вас не пропагувати ваш особистий спосіб позбавлення від проблем, а просто розповідати про ваші переживання і про те, що ви конкретно застосовували для вирішення цих проблем у своєму житті.
  6. На нашій групі не вітається зворотний зв'язок у будь-якій формі, можливий лише емоційний (що я відчуваю з приводу висловлювання інших) або асоціативний (що мені згадалося з власного життя) відгук.
  7. На групі просимо обмежувати висловлювання по політичних, релігійних, національних, статевих і іншим подібним питанням.
  8. Головним на групі є ведучий, його рішення під час проходження групи не обговорюються. Ви можете висловити свої погляди і пропозиції ведучому після групи або обговорити проблеми, що виникли з представниками соціальної служби (з психологами - консультантами по залежностям).

Група проводиться в два етапи. На першому крузі ви можете поділитися питаннями, що хвилюють вас. Потім вибирається тема зборів і проводиться її обговорення. Збори тривають до ____.

Зараз ми починаємо перший круг. Прошу вас по кругу представитися, за бажанням озвучити свій термін тверезості і поділитися тим, що вас на сьогодні хвилює (це можуть бути різні особисті переживання, соціальні проблеми, проблеми у взаємовідносинах і інше, чим ви бажаєте поділитися і в чому отримати підтримку).

2-й круг. Вибираємо тему групи. Якщо не буде інших пропозицій, я пропоную тему ....... Прошу тих, що бажають висловлюватися.

Якщо висловлювання по темі закінчилися: якщо немає тих, що більше бажають висловитися, пропоную обговорити нову тему.

За 5 - 10 хв. до кінця. Наша група добігає кінця. Прошу по кругу поділитися своїми враженнями, почуттями, підсумками від групи.

У кінці: давайте подякуємо один одного за групу. Оплески.»

Крім світської групи взаємодопомоги процес реабілітації включав у себе також відвідування груп АА, тому була можливість провести порівняння ефективності роботи цих двох типів груп взаємодопомоги, що робилося у декілька способів. По перше, клієнтам, що закінчували реабілітацію, пропонувалося провести ранжирувану оцінку занять заходів реабілітації за їх корисністю, у тому числі АА та світської групи взаємодопомоги. Статистична обробка даних по 20 клієнтам за допомогою методу Стьюдента показала, що клієнти статистично значуще (p=0,05) вище оцінювали корисність групи взаємодопомоги, ніж групи АА. По друге, проводилися оцінка проценту вибору відвідування заходів АА та світської групи взаємодопомоги. Так, клієнтам реабілітації на вибір пропонувалося обов’язкове відвідування або світської групи взаємодопомоги, або групи АА у вихідні дні (одна з цих груп проходила по суботам, інша по неділям). Приблизно 75% клієнтів вибирали відвідування світської групи взаємодопомоги. По третє, оцінювалося суб’єктивне прийняття цих двох груп. Так група АА викликала різні негативні нарікання у 80% клієнтів, в той час як світська група взаємодопомоги таких нарікань майже не викликала. Тобто за результатами аналізу роботи цих двох типів груп взаємодопомоги можна зробити висновок, що форма «м’якоконтрольованної» світської групи взаємодопомоги принаймні не гірша, ніж група АА, і групи за таким типом може бути використано як альтернативні.

Досвід організації світських груп взаємодопомоги може бути використано у центрах соціально-психологічних служб за мінімумом ресурсів (необхідне тільки приміщення та спеціаліст-супервізор, який може бути залученим). Крім того, цей досвід може бути використано крім залежностей в організації груп для інших фокусних проблем: учасників бойових дій, потерпілих від насилля, людей з проблемою утрати та переживання горя і т.д.


Література

  1. Іванов В.О. Принципи роботи амбулаторної соціально-психологічної реабілітації осіб залежних від алкоголю: Науково-методичний посібник / В. О. Іванов, Ю. М. Безсмертний, Д. Ю. Старков. – К. : ПАТ «Віпол», 2013. — 128 с.
  2. Кернберг Отто Ф. Тяжелые личностные расстройства / Отто Ф. Кернберг. – М. : Независимая фирма «Класс», 2000. – 298 с.

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

 

Вход на сайт



Яндекс.Метрика